Сиділа влітку в селі, було скучно, але була там машинка, старий дитячий светр і натхнення. Вирізала усе на глазок, гудзики-очі були зроблені ще в Києві для монстра. Далі трохи шиття і чудо смугасте з’явилося на радість старшої доньки. Але в

Любить в мене дитинка, щоб усе рівненько було та за кольорами розкладено. Наш дерев’яний сортувальник ми віддали, бо я вважала, що дитинка вже переросла. Купувати новий? Та ну, шукати найкращій довго, а гратися хочеться зараз. Та й навіщо нам новий,